ДОВІДКА ПРО ЛЬВІВСЬКУ ЄПАРХІЮ

Єпископська кафедра в Галичині виникла в XII столітті. Галицька єпархія в Київській митрополії вперше згадується в літописних джерелах 1156 року, коли Галицьким архієреєм був Козьма. В 2-й половині XII–XIII ст. Галицька єпархія продовжувала існувати в якості єпископії, підпорядкованої предстоятелю Руської Церкви митрополиту Київському. Самостійною митрополією, незалежною від Київської і безпосередньо підпорядкованою Патріарху Константинопольському, Галицька кафедра стала близько 1302 року. При Константинопольському патріархові Афанасії Галицький єпископ Ніфонт отримав титул митрополита, в його юрисдикцію увійшли 6 єпархій Руської Церкви: Галицька, Перемишльська, Туровська, Володимир-Волинська, Луцька, Холмська.

У 1305 р. після кончини митрополита Ніфонта Константинопольський патріарх скасував митрополичу кафедру і понизив її до ступеня звичайної єпископії в складі митрополії Київської і всієї Русі.

У 1331 р. Константинопольський Патріарх Ісайя вдруге відкриває Галицьку митрополичу кафедру при останньому князі з дому галицьких Даниловичів – Юрії ІІ Андрійовичі (1324 - 1336) і при митрополиті Федорі.

У 1340 році до складу Галицької митрополії (відкритої втретє) увійшли єпархії Галичини і Волині, а також земель Литовської Русі, зокрема: Володимир-Волинська, Холмська, Перемишльська, Луцька, Туровська і Полоцька єпископії.

У 1347 р., коли в Константинополі до влади прийшов Іоан Кантакузен, а патріархом став паламіт Ісидор Вухіт, було скасовано рішення про відкриття Галицької митрополії. В 1371 р. її знову було відновлено і митрополитом був поставлений Антоній (1371–1391 рр.). На протязі трьох десятиліть продовжувались протистояння. У 1539 р. було піднесено до єпископського сану останнього з митрополичих намісників – архімандрита Макарія Тучапського. Єпархіальним містом нового владики став Львів. При цьому Макарій отримав титул „єпископа митрополії Галицької, владики Львівського і Кам'янець-Подільського”. Отже, новоутворена Львівська єпархія стала повноправною правонаступницею древньої Галицької митрополії.

Лише після завоювання Галичини Польщею, з другої половини XIV століття, почалося насильне насадження католицизму і жорстоке переслідування Православ'я, проти чого довго мужньо боролось галицько-руське духовенство, селянство і особливо міщанство, яке організовувалося в церковні братства.

Після підписання Берестейської унії 1596 року, незважаючи на натиск з боку католиків, Львівська кафедра ще ціле століття зберігала вірність Православ'ю. Зокрема, Львівське Успенське Ставропігійне братство формально стало уніатським у 1708 р., через вісім років після того, як уніатською стала Львівська єпископська кафедра. І навіть після того декілька парафій залишалося православними.

Після першої світової війни до 1939 року православні парафії Галичини, в тому числі і церкви, що діяли на території сучасної Львівської єпархії, підпорядковувалися безпосередньо митрополитові Варшавському і всієї Польщі.

У 1939 році відбулося воз'єднання західної та східної України, і з 1939 по 1941 рр. православні парафії Львівщини перебували в юрисдикції Московського патріархату. В 1940 році відбулася хіротонія намісника свято-Успенської Почаївської Лаври архімандрита Пантелеймона (Рудика) в сан єпископа з титулом „Львівський”. У 1941 – 1945 рр. Львівська православна громада була підпорядкована архієпископу Краківському, Лемківському і Львівському, оскільки територіально входила до генерал-губернаторства Польського. Львівська єпархія, як повноцінна структура була відновлена у 1945 році, коли протоієрея Михайла Оксіюка з іменем Макарій рукопоклали в єпископа Львівського.

Після Львівського греко-католицького собору у м. Львові 8-10 березня 1946 р. всі львівські храми стали православними, а собор святого Юрія було проголошено кафедральним.

Львівською єпархією керували:

• 1945 – 1951 рр. – єпископ Макарій (Оксіюк);
• 1951 – 1952 рр. – єпископ Антоній (Пельвецький);
• з лютого по серпень 1952 р. – архієпископ Фотій (Тапіро);
• 1952 – 1956 рр. – архієпископ Панкратій (Кашперук);
• 1956 – 1960 рр. – архієпископ Палладій (Камінський);
• 1960 – 1965 рр. – архієпископ Григорій (Закаляк). У зв'язку з ліквідацією Дрогобицької області у 1959 р., він був призначений архієпископом Львівським.
• 1965 – 1983 рр. – митрополит Миколай (Юрик);
• 1983 – 1989 рр. – митрополит Никодим (Руснак), нині - митрополит Харківський і Богодухівський;
• 1989 – 1990 рр. – архієпископ Іриней (Середній), нині – митрополит Дніпропетровський і Павлоградський;
• 1990 – 1992 рр. – єпископ Андрій (Горак), який 09.07.1992 року перейшов у розкольницьке угрупування УПЦ Київського Патріархату.

У 1989-1992 рр. у церковному житті Львівської єпархії відбуваються трагічні події, пов'язані з відродженням греко-католицьких парафій та інших церковних структур, а також з появою розкольницьких угрупувань. Відомо, що все це робилося, переважно, шляхом нищення єпархіального управління та парафій Львівської єпархії.

З 1992 року до цього часу Львівською єпархією Української Православної Церкви керує архієпископ Львівський і Галицький Августин (Маркевич). На момент його призначення на Львівську кафедру (20.09.1992 р.) Львівська єпархія юридично уже не існувала. З 1237 парафій Львівської єпархії станом на 1989 р. залишилося вірними канонічній Українській Православній Церкві лише близько 15 парафій. Свято-Покровський кафедральний собор, який було надано Львівській єпархії УПЦ замість поверненого УГКЦ собору святого Юра, єпархіальне управління, документація, банківські рахунки, кошти та все майно залишилося у володінні попереднього Керуючого єпархією єпископа Андрія (Горака), тобто все опинилося в УПЦ КП.

Владиці Августину довелося з великим труднощами зареєструвати єпархію, як новостворену (!), і оголосити тимчасово кафедральним собором Львівської єпархії свято-Георгіївську церкву у м. Львові. Нині Львівська єпархія нараховує 62 парафії.

До нині залишаються невирішеними наступні питання:

• Львівська єпархія – незважаючи на численні звернення і прохання, на протязі декількох років не виділяється місце для будівництва кафедрального собору і єпархіального управління. Вже п'ятнадцятий рік тимчасовим кафедральним собором Правлячого архієрея є російськомовний свято-Георгіївський храм, що дуже гнітить духовенство єпархії, спокушує основну частину вірних Львівської єпархії, які звикли до галицького обряду, вимови і мелодики, а також є додатковою причиною для провокацій та нападок на духовенство і україномовних віруючих цілої єпархії з боку уніатів та розкольників.
• Львів (жит. масив Сихів) – статут громади УПЦ був незаконно перереєстрований з доповненням на УПЦ КП. Збудований громадою УПЦ храм захоплено послідовниками УПЦ КП, наших віруючих позбавлено права молитися в храмі, який вони самі збудували. Хоча парафію заново перереєстрували, однак обіцянки про виділення землі під будівництво нового храму до цього часу залишаються невиконаними.
• м. Стрий, м. Жидачів, м. Миколаїв, м. Пустомити, с. Семенівка Пустомитівського району – безпідставні відмови у виділенні ділянок під будівництво храмів.
• с. Уріж Дрогобицького району – віруючі до цих пір моляться поза своїм храмом, який незаконно захопила греко-католицька громада ще влітку 1996 року, маючи у цьому ж селі свій храм.
• с. Звертів Жовківського району – не виконується судове рішення про повернення православним храму, який незаконно утримується греко-католицькою громадою.
• с. Стенятин Сокальського району – православних, що без примусу допустили греко-католиків у храм на почергове служіння, згодом вигнали з церкви. Сокальська районна адміністрація обіцяє надати можливість православним знову молитися в храмі, якщо „громада перейде в Київський патріархат”. У листопаді 1997 року до Львівської облдержадміністрації та керівництва УГКЦ були подані прохання про почергове служіння в храмі, проте жодної відповіді до цього часу немає.
• с. Мельничне і с. Шандровець Турківського району – безпідставне силове нав'язування почергового служіння з греко-католиками при наявності інших варіантів нормального і розумного вирішення проблеми.
• с. Колодруби Миколаївського району – статут громади УПЦ був незаконно перереєстрований з доповненням на УПЦ КП. Храм збудований громадою УПЦ захоплено УПЦ КП і віруючих позбавили права молитися в храмі, який самі збудували. Парафія заново зареєстрована.

 

---

Ознакомьтесь с тарифами на грузоперевозки Краснодар - Москва - www.pgtru.ru. . Услуга грузовое такси и есть перевозки в Краснодаре - www.pgtru.ru.